Радянське бачення енергетики передбачало активну побудову атомних електростанцій. Особливістю їх роботи є те, що вони дуже повільно нарощують або зменшують потужність, тому різкі маневри просто небезпечні. Саме тому атомні електростанції не можуть збільшувати виробництво під час вечірніх піків і зменшувати його вночі, коли настає “нічний провал”. “Зайву” електроенергію з атомних електростанцій вночі потрібно або використовувати, або накопичувати. Роль накопичення в Радянському Союзі відігравали ГАЕС. Останні не виробляють первинну електроенергію, а лише дозволяють накопичувати, зберігати та видавати енергію у

Закарпатське сміття готові переробляти фіни, китайці та поляки. Закарпатці проти.

Для того, щоб зрозуміти проблему з утилізацією сміття, просто наведу таку статистичну цифру: при збільшенні населення на 1,5—2 % кількість сміття одночасно зростає на 6 %.

Тоді, як у Європі в середньому переробляється на сміттєвих заводах майже половина побутових відходів (у Швеції до 90 %), в Україні 98 % усього побутового сміття просто відвозять на полігони. А тепер задумайтеся ще над однією цифрою — 7 % території України це сміттєзвалища. І їх стає дедалі більше. В Україні майже 7 000 офіційних полігонів побутових відходів, але ще більше так званих стихійних звалищ. Щоб було зрозуміло, скільки може бути стихійних звалищ в Україні, то можна порахувати на прикладі Закарпаття. У Закарпатті нараховується 130 облікованих сміттєзвалищ та полігонів твердих побутових відходів. Їх загальна площа — 121,1 гектара (49 звалищ уже не діють, оскільки переповнені, а діючі заповнені на 70—80 відсотків). Так от, стихійних звалищ в Закарпатті понад 900. Тобто і в цілому по Україні буде така ж пропорція: на одне офіційне сміттєзвалище припадає вісім неофіційних.

Чи потрібно пояснювати, що сміттєзвалища є не просто розсадниками інфекцій, але потужним джерелом забруднення грунтів та водойм. При стихійних спалюваннях сміття на звалищах у повітря потрапляють надшкідливі хімічні елементи — кадмій, ртуть, свинець та інші.

Звичайно, що законодавством передбачена рекультивація сміттєзвалищ, але цим ніхто не займається і тому звична справа у випадку перезаповненості звалищ є пошук інших територій. І до чого ми дійдемо?

Як борються зі сміттям інші країни світу. Полігони для захоронення сміття відживають своє. Більшість країн будують сміттєпереробні заводи і піддають сміття термічній обробці. Як уже зазначав, понад 90 % сміття у Швеції йде на термічну переробку. У Японії 82 % сміття спалюється у сміттєспалювальних агрегатах і 14 % відвозять на полігон. У Данії 9 % від загального обсягу сміття відвозять на полігон, решта піддається термообробці на заводах.

Чим корисна сміттєпереробка. По-перше, ми не захаращуємо довкілля сміттям. По-друге, є можливість використання вторинного продукту після переробки сміття і навіть після термообробки можна використовувати шлаки у виробництві будівельних матеріалів та асфальту. По-третє, газ від спалювання у багатьох країнах використовується для опалення та підігріву води.

Звичайно, що сміттєпереробні заводи не є стовідсотково безпечним для екології. Все одно є викиди в атмосферу діоксидів. Наприклад, у тій таки Швеції, де на сміттєпереробних заводах утилізується майже все сміття, ці заводи викидають у атмосферу багато кадмію, ртуті та соляної кислоти. Тому в розвинених країнах існують урядові програми, завдання яких звести до мінімуму небажані викиди.

У Японії, наприклад, розробляються ефективніші методи спалювання сміття: спалювання в печах киплячого шару, шарове спалювання, низькотемпературна газифікація. Розробляються нові системи газоочищення.

Все одно утилізація сміття на спеціальних заводах є менш шкідливою, ніж зберігання на полігонах.

Наразі в Закарпатті були пропозиції побудувати сміттєпереробні заводи від чехів, фінів, поляків та китайців. Нещодавно Закарпатська ОДА повідомила, що підписано угоду про будівництво сміттєпереробного заводу з польською фірмою Limba. На жаль, ОДА не надала конкретнішої інформації щодо об’ємів твердих відходів, які будуть перероблятися на цьому заводі, але зазначила, що завод має високі технології. «Технології, які запропоновано польською стороною при будівництві локальних заводів із сортування та переробки побутових відходів, включають можливість виробництва електричної енергії та біогазу», — написала прес-служба Закарпатської ОДА.

Звичайно, що голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль бачить, яка біда у Львові зі сміттям, тому йде назустріч будь-яким пропозиціям у цій сфері, щоб подібне не сталося у нас. У червні 2016 року Москаль заявив, що китайська фірма China Western Power Industrial Co хоче побудувати у нас високотехнологічний сміттєпереробний завод, на якому глибинно перероблятимуть до 400 тонн сміття (це не багато, бо всього у Закарпатті в рік потрібно переробляти близько 160 тис. тонн сміття). Ну і дуже реальним є проект побудови фінського заводу сміття в Тячівському районі від компанії Ecological Solutions Systems. Там завод повинен запрацювати вже наступного року.

Геннадій Москаль чудово розуміє проблему і водночас занепокоєний тим, що цієї проблеми не розуміють самі мешканці Закарпаття. У нас у селах люди звикли скидати сміття в потічки або рівчаки, а плани будівництва сміттєпереробних заводів відразу сприймають негативно. Знаходяться якісь провокатори, які переконують, що подібні заводи вбивають екологію і жодного слова не скажуть про те, що екологія вбивається через стічні води, випари та продукти згорання від стихійних сміттєзвалищ значно більше.

Влада повинна зрозуміти просту річ — необхідно доносити інформацію людям. Люди повинні знати всебічно цю проблему і робити висновки.

Окрім того повинна вестися просвітницька робота з населенням на рівні активної пропаганди. Ця просвітницька діяльність повинна починатися з молодших класів у школах. У розвинених країнах законодавство зобов’язує громадян сортувати відходи, але наразі свідомість населення розвинених країн щодо сортування та переробки сміття настільки висока, що перетворилася на національну ідею. Громадяни охоче сортують сміття і переконані, що рятують планету від забруднення.

На Заході супермаркети відмовляються від пластикових пакетів, у деяких країнах вони заборонені. А там, де вони ще є, використовуються мінімально, бо люди йдуть у супермаркети зі своїми пакетами.

Що вже казати про те, що люди не лише сортують сміття, але й роблять це сміття компактним. Тобто, перед тим, як викинути пластикову чи бляшану пляшку, вони її максимально стискають, щоб вона займала менше місця…

Це як інший світ… А ми продовжуємо протестувати проти намірів побудувати сучасний сміттєпереробний завод. І навіть якщо слабкі аргументи — все одно проти. А лем зато…

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.