У кожного регіону свої проблеми. Сьогодні – про Закарпаття. Мало того, що ліси тут вирубують варварськи, незважаючи на те, що оголені гори змінюють клімат, стають іншими пори року, падають врожаї і висихають річки, не кажучи вже про птахів і тварин, так взялися за річки.

Річки – це останнє, що залишилося в Карпатах. Вони і так перестають бути повноводними, зсуватися берега (все через ту ж вирубки лісу), так ще вирішили побудувати тут міні-ГЕС. Цілий каскад.

Міні ГЕС, нібито, дадуть енергонезалежність, у кожного села буде своя електростанція, все буде вигідно і під боком – аргументи забудовників стійкі і матеріальні.

Ідея малої гідроенергетики далеко не нова. Але щоб розробити проект навіть для однієї-єдиної ГЕС, треба як мінімум 6-10 років. Вивчається вся екосистема, можливі ризики і довгострокові наслідки для річки і навколишнього середовища. І тільки тоді будується весь комплекс. Таким прикладом можуть служити ГЕС в Австрії, де є гори і гірські річки.

А що відбувається в Закарпатті? Галас навколо міні ГЕС почалося на початку двотисячних років. Кілька років тому була прийнята програма, якої передбачалося будівництво 330 ГЕС на гірських річках. Продвигали цю програму політики і ділки, які і збиралися вкласти гроші, до речі, досить невеликі, в ці генерації і відбити їх через два-три, в крайньому випадку, чотири, року. Але спочатку протидію громад, а потім події в Україні відсунули здійснення їхніх задумів.

Ситуація, яка склалася в умовах війни в Україні, повернула можливість знову взятися за забудову.

Екологи в розпачі. Вже є приклади того, що подібні ГЕС порушують природну рівновагу цілісних ландшафтних систем, знищують рибоходи, перетворюють річки в замулені русла. Також можуть зникнути багато видів риб, іншої живності, рослин – буде порушений екологічний баланс регіону.

Крім того, є велика загроза того, що при найменшому інженерному прорахунку зникне вода з колодязів, обміліє річка.

До речі, з забудовою такими спорудами місцевість багато втрачає і як рекреаційна зона. Чи багато знайдеться туристів, яким буде цікаво дивитися на купу каміння і дамбу замість гірських красот?

Зараз дуже гостра ситуація склалася в Хустському районі Закарпатської області, де під загрозою знаходиться знаменита красуня річка Ріка. Забудовники всіх сил намагаються отримати дозвіл громад на будівництво. У хід йде все: від «телефонного права» до звичайного підкупу і введення громади в оману. Поки громади, в основному, проти. У багатьох селах сільські збори і рішення депутатів сільрад спрямовані на збереження природного екології Карпат і захист інтересів селян.

Але це зовсім не означає, що завтра прихильники і спокусники з числа місцевих чиновників не переконають, тим чи іншим чином, грмади, і міні ГЕС не з’являться на Річці, яка і так само, як багато річок Карпат, страждає в деяких місцях від пересихання. Одна з визначних пам’яток Закарпаття під загрозою перетворення з потоку в струмочок.

Так, Закарпаттю потрібні інвестиції, робочі місця (будівництво ж!), Дешева електроенергія (хто сказав?) – але чи є у всьому цьому сенс, якщо нащадкам залишаться голі гори і сухі русла річок? Або будемо жити за принципом «після мене – хоч потоп»?

http://www.panoptikon.org/articles/94864-zelenaja-jenergetika-ili-mogilnik-dlja-rek-chem-mogut-stat-mini.html

Опубліковано у Без категорії

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.