ЯРОС — нова система землеробства

Роль розумного балансу між агрохімічними технологіями і закономірностями природи все актуальніше. Незалежно від того, чи віримо ми у глобальну зміну клімату, чи ні, однаково матимемо справу з його наслідками. Відтак, маємо вирішити, як ефективно вирощувати за нових екстремальних погодних умов, які неможливо передбачити та контролювати.

Основний висновок 17-річної роботи — українські ґрунти здатні давати 80 ц/га пшениці чи 120 ц/га кукурудзи без мінеральних добрив! Якщо навчитися вміло поєднувати відновлення мікрофлори з агротехнікою і живленням. Саме ці три інструменти дозволяють підтримувати баланс ґрунт-рослина-середовище, що є основою землеробства.

Потреба в нових технологіях. Ті технології сільського господарства, які ігнорують триєдність природи ґрунт-рослина-середовище, дають тимчасовий ефект, а потім заходять у глухий кут. Такими кутами на сьогодні є закислення ґрунтів, порушення водно-повітряного балансу, резистентність (стійкість) шкідників та хвороб до хімічних засобів захисту. Дуже наглядний приклад із колорадським жуком в Україні. У межах двох поколінь ми перейшли від ручного збирання (коли його популяція не збільшувалася) до хімічного знищення (коли популяція почала різко зростати), і на сьогодні ситуація щорічно вимагає нових препаративних форм і пошуку нових діючих речовин. Ми вже наступили на граблі й думаємо, як їсти те, що ми так щедро поливаємо від жука? Порушивши триєдність природи, ми втратили контроль над процесом вирощування. Сьогоднішні технології вже навіть не намагаються відновити контроль над процесами, а направлені на ліквідацію наслідків. Наприклад, внесення фунгіцидів: той, хто вносить їх тричі, вважається добрим господарем, а той, хто не зробив цього, має високу вірогідність поганого врожаю. Але ще десять років тому внесення фунгіцидів проводили простими препаратами один-два рази. Тобто добрий господар власними руками так дисбалансував механізми природи зі стримування шкідливої мікрофлори, що підняв свої витрати на фунгіциди більш ніж удвічі. Сьогодні це вже норма, і навіть більше — це задовольняє виробничника, він заробляє достатньо за доброго врожаю, щоб миритися з такими витратами. Проблема в тому, що високий врожай є не завжди. Аграрій з таким підходом зробив природу своїм ворогом, а не партнером. Як приклад, кожен може відслідкувати прибутковість у сприятливий і несприятливий роки? А треба і можна отримувати прибуток, близький до максимуму, щорічно. От чому ми говоримо про необхідність зміни технологій, які дадуть можливість значно підняти прибутковість, переклавши значну частину витрат на природні механізми саморегулювання. Не живлення і захист рослин, а відновлення взаємодії природних процесів у ґрунті з рослиною і навколишнім середовищем для збільшення потенціалу врожайності, шляхом максимальної реалізації генетичного потенціалу культури і зниження витрат на боротьбу з природними факторами.

 

Ґрунт-рослина-середовище

Знищення пожнивних решток — саме так звучить одне з найактуальніших питань для багатьох сільгоспвиробників. На сьогодні відповідь на нього розглядають у розрізі внесення аміачної селітри і деструкторів. Так, ці дії сприяють розкладанню пожнивних решток (за достатньої кількості вологи) на водорозчинні продукти, які практично вимиваються із кореневої зони і втрачаються як джерело органічної поживи. Про дефіцит останньої знають усі, але власними руками за допомогою селітри і деструктора знищують. А варто перевести пожнивні рештки в доступні форми, поживу.

Починаємо зі стерні. У нашій технології немає таких понять, як знищення чи руйнування (деструкція) пожнивних решток, є тільки взаємодія всіх операцій задля врожаю. Як наслідок, пожнивні рештки переходять у ґрунт у формах, які будуть спожиті посіяною рослиною, а не через рік чи навіть більше. Рослинні рештки за два місяці стають елементами ґрунту, а потім поживою для культури.

Починаємо працювати з ґрунтом, коли рослина ще не посіяна, тобто по стерні. Для цього здійснюється подрібнення решток, внесення продукту ЯРОС і перемішування з верхнім шаром ґрунту (перемішування обов’язкове, оскільки наших 400 мм опадів недостатньо для дотримання технології no-till). ЯРОС у цьому випадку слугує джерелом комплексу ґрунтових мікроорганізмів і каталізатором ґрунтових процесів, зумовлюючи перехід рослинних решток у форми, доступні для споживання рослиною. Така біологічна «переробка» не знищує рослинні рештки, а є джерелом органічної поживи для ґрунту, про яку виробничники говорять «а де її взяти», і знищують на своїх полях.

Вологоємність ґрунту. А тепер ще один дуже важливий момент, на якому часто спотикаються аграрії, — для активних ґрунтових процесів необхідна волога. Враховуючи кліматичні умови України з її 400 мм атмосферних опадів (а буває і менше), вологи недостатньо для активного перебігу ґрунтових процесів. Але її можна акумулювати! І тут варто згадати, що величезним акумулятором вологи може бути ґрунт. Може бути — тому що вологоємність ґрунту залежить від того, який його шар задіяний у процесі вирощування: чи поверхневий 20 см, чи весь гумусний горизонт, який в Україні залягає у межах від 50 до 150 сантиметрів? Включення родючого шару в процес акумулювання вологи, завдяки утриманню її ґрунтовим колоїдом, плюс водно-повітряний баланс (аерація), що є умовою проникнення опадів у нижні шари гумусного горизонту і випадання, а також накопичення ґрунтової роси забезпечують достатню кількість вологи для перебігу активних ґрунтових процесів. Зокрема, для проростання насіння, що так актуально для ріпаку в серпні, чи пшениці в пізніші періоди, коли опади відсутні або недостатні. Для довідки: 1 млм опадів — це 10 т води на гектар. До 40% вологи рослина отримує з роси, поверхневої і ґрунтової, за умови оструктуреності ґрунту й аерації всього гумусного горизонту. Опади до 5 мм ґрунтом не засвоюються, це нижня межа водно-повітряного балансу, вони повністю випаровуються. Так і надлишок, тобто кількість вологи понад ту, що може утримувати в собі колоїд, випаровується. От де відповідь на запитання, чому два тижні йшли дощі, а вже через тиждень по їх закінченню земля як асфальт? Тому що кількість вологи в ґрунті залежить від його вологоємності, а не від опадів: якщо в 20 см шарі ґрунту може утримуватись, наприклад, 200 т води на гектарі, то 201-ша тонна стане калюжами і випаровуватиметься. Відповідно, збільшивши вологоутримувальний шар до 40 см, на гектарі акумулюватиметься 400 т води. Можете порахувати кількість води в 60-сантиметровому шарі оструктуреного ґрунту, здатного акумулювати вологу.

Глибоке рихлення. Для розв’язання цього питання необхідно розрихлити зону ущільнення ґрунту. Вона може бути на різній глибині. З нашого досвіду можна стверджувати, що 60 см робочої поверхні щілювача у 80% випадків достатньо для відновлення аерації гумусного горизонту. Наголошуємо, щілювання (вертикальне рихлення) без будь-якої горизонтальної дії на ґрунт. А тепер можете порівняти витрати на подачу 400 т води на гектар наявними способами зі щілюванням. Будь-який із них буде значно дорожчий, аніж активізація природних ресурсів. Досвід показує, що, поєднуючи основний обробіток ґрунту згідно з нашими рекомендаціями, і насиченням поверхні ґрунту продуктом ЯРОС, навіть у посушливі роки, коли земля тріскається, а поверхневий пересушений шар всього 2 см, а глибше рослинам достатньо вологи. Наприклад, кукурудза, не маючи ні вторинної, ні третинної кореневої системи, добре розвивається, оскільки має достатню кількість вологи і повітря, що свідчить про структурованість ґрунту. Також немає перезволоження, характерного для весняного надлишку опадів на неструктурованих ґрунтах, коли зайві 100 т води на гектарі не встигають випаровуватися і, заблоковані від проникнення у нижні горизонти ґрунту, заповнюють щілини в зоні кореня. Як наслідок — кисневе голодування, ознакою якого є пожовтіння верхніх листків, що наростають. Ґрунт сам забезпечить рослину вологою і відведе надлишки опадів, якщо ми вміло і вчасно подбаємо про його структуру, вологоємність і мікробіологічну активність.

ЯРОС замість добрив. Окрім внесення в ґрунт по пожнивних рештках, ЯРОС також вносять за появи сходів чи відновленні вегетації (для озимини) і рослині, що вегетує, — для стимуляції розвитку кореневої системи, упорядкування водообміну в рослині та транспірації (вплив на коефіцієнт транспірації), активізації і забезпечення процесів росту в пікові періоди. Наприклад, у період інтенсивного росту. Для озимини — це через два тижні після появи сходів, а для кукурудзи — у фазі 2-3 листків, щоб рослина мала здатність до максимальної реалізації генетичного потенціалу. Ці прості, на перший погляд, обробки ЯРОСом сприяють не лише забезпеченню рослини, але й накопиченню ґрунтом поживних речовин, таким чином, вирівнюючи їхні перепади протягом усього періоду росту. Це дуже важливо, оскільки коливання вмісту елементів живлення у ґрунті, особливо азоту, дуже значні.

Аналіз ґрунтів проводимо на полях партнерів чотири рази: І — під час входження у зиму, ІІ — протягом весняного відновлення вегетації, ІІІ — у період інтенсивного росту, IV — після жнив. Результати засвідчують, що запас поживних речовин, у тому числі азоту, постійно перебуває на достатньому або високому рівні. Цей факт виключає необхідність внесення мінеральних добрив чи деструкторів, оскільки рівень нітратного азоту середній або вище середнього, і за будь-якої погоди. Така стабільність забезпеченості елементами живлення, незважаючи на погодні умови (у тому числі температурні стреси) за правильної густоти й активності всього гумусного горизонту (достатньої кількості вологи в ґрунті), дає змогу підтримувати оптимальний мікроклімат у посівах. І тут вплив факторів «дружність сходів», і «оптимальна густота рослин» не можна переоцінити. Так, на практиці за температури повітря вище 40 градусів температура в посіві (в прикореневій зоні) і на рівні листя є комфортною (25-30°С) для вегетації і ні про яке припинення метаболізму не може бути й мови. У зв’язку з цим залежність урожайності від високих температур незначна. Це наглядний приклад взаємодії (гармонії) ґрунту-рослини-середовища. Нехтування будь-якою складовою веде до недобору врожаю, а інколи і до його загибелі. Показовим прикладом мікроклімату в посівах є заборона лежати серед посівів жита у травні, коли концентрація вуглекислого газу в прикореневій зоні вп’ятеро перевищує його концентрацію в повітрі, тому можна заснути назавжди.

Мінеральні добрива. Кожна культура має свої біологічні особливості, зокрема періоди підвищеної потреби щодо наявності елементів живлення у зоні кореневих волосків. Саме наявності (сигналу), а не споживання, що значною мірою впливає на реалізацію генетичного потенціалу рослини. У ці моменти необхідне внесення мінеральних добрив. Кількість добрив визначається для кожного поля індивідуально, але вона в рази менша за рекомендовані норми в сучасних технологіях. Такі внесення необхідні на той час (два-три роки), поки ґрунт не вийде на рівень високого забезпечення елементами живлення. В озимої пшениці це початок кущення-вихід в трубку, що припадає на початок астрономічної весни. Протягом цього періоду необхідно забезпечити прикореневу зону високою концентрацією азоту для закладки максимальної кількості колосків у колосі. Якщо цей момент пропустити, ніякі наступні живлення не вплинуть на кількість колосків у колосі. І якщо в колосі буде закладено 10 колосків, то більше 30 зернин колос не виростить. А в цей період технічні засоби не можуть зайти в поле, оскільки мокро. Тому селітру необхідно внести раніше — по мерзлоталому ґрунті. Не бійтеся втрат від випаровування! Ефект від наявності азоту в піковий період повернеться сторицею, окупивши всі витрати. Також не бійтеся підгону! На практиці технологія ЯРОС забезпечує таку кількість поживи протягом усього вегетативного періоду, яка дає можливість сформувати повноцінні стебла. І в цьому випадку додаткові стебла — додатковий врожай. За технології ЯРОС підгону фактично немає.

Фунгіциди. Продукт ЯРОС має мікробіологічну складову, яка, активізуючи і відновлюючи мікрофлору ґрунту до появи сходів, регламентує поріг шкодочинності патогенної мікрофлори, тим самим запобігаючи розвитку хвороб. Хоча є критичні періоди, які потребують особливої уваги. Це період низьких температур, коли патогенна мікрофлора не врівноважена іншими мікроорганізмами в силу біологічних особливостей. Тому може виникнути необхідність використання страхових фунгіцидів, наприклад, захист сходів у весняний період при відновленні вегетації. Також особливої уваги заслуговує період формування генеративних органів, коли вони перебувають поза межею мікроклімату посіву і відкриті «всім вітрам» та всім збудникам, що переносяться повітрям. Тоді може виникнути потреба «зачистити» прапорцевий лист. На практиці потрібно бути готовими до фунгіцидного захисту в ці періоди, хоча потреба в них виникає не завжди.

Насіння. Головне правило в насінництві — від поганого насіння не чекай доброго врожаю. Технологія ЯРОС повною мірою здатна реалізувати генетичний потенціал насіння, тому для максимального врожаю потрібні високі репродукції та стабільні сорти. І дуже важливим для такого насіння з метою отримання дружніх сходів (особливо для озимих культур) є вибір протруйника. Протруйник має бути найкращим із запропонованих на ринку. Критерії відбору: надійна репутація компанії-дистриб’ютора, оригінальне походження від провідних компаній-виробників, максимальний спектр захисту, найсучасніші препаративні форми. Вибір протруйника не вибачає компромісів. Дешеві протруйники недостатньо ефективні, навіть від авторитетних виробників. І якщо недостатню ефективність дешевого протруйника можна виправити на ярих культурах шляхом внесення фунгіцидів по сходах, то на озимих культурах, де патогенна мікрофлора може розвиватися за нуля градусів під снігом (наприклад, Снігова пліснява), такої можливості не існує навіть теоретично, оскільки моніторинг посівів і внесення фунгіцидів не можливі в зимовий період.

Зняття фітотоксичності й запобігання стресу від внесення пестицидів. ЯРОС є обов’язковою складовою в бакових сумішах під час використання пестицидів, оскільки він є природнім антидотом (захисником культурної рослини). 1-1,5 л/га ЯРОСу в робочому розчині зніме фітотоксичність пестициду, додавши, таким чином 5-10 днів, вегетації, що позитивно вплине на якість і кількість продукції.

Коренеїд. Під коренеїдом, як правило, мають на увазі комплекс анаеробних грибків ґрунту, які дуже шкодочинні в період проростання і формування рослини. Цю проблему розв’язують завдяки міжрядним обробкам, де їх використовують. За технології ЯРОС коренеїд не перевищує порогу шкодочинності завдяки водно-повітряному балансу в прикореневій зоні й збалансованості мікробіологічного різноманіття ґрунту. Там, де є кисень у ґрунті, коренеїда немає.

Ґрунт-рослина-середовище — це цілісний процес, на якому базується технологія ЯРОС. Для кожної культури є свої особливі елементи технології. Хто усвідомлює суть взаємодії ґрунту-рослини-середовища, може використовувати елементи описаної технології і без застосування продукту ЯРОС — той одержить позитивні результати. Але, щоб вони були стабільними і покращувалися, потрібен ЯРОС — це та складова технології, що пришвидшує відновлення родючості ґрунту і, таким чином, сприяє підвищенню ефективності кожного гектара. Використання технології ЯРОС протягом одного року скорочує застосування добрив на 60-70%, дизельного пального — на 40-50%, а протягом 2-3 років, коли включається в роботу весь гумусний горизонт, потреба в добривах відпадає повністю, а витрати пального скорочуються на третину. На сьогодні потенціал ґрунту використовується на 20%, технологія ЯРОС дає змогу довести цей показник до 80% за 2-3 роки.

Нова система землеробства ЯРОС — єдина в Україні, впровадження якої дозволяє отримувати в посуху 5-6 т пшениці і ячменю, 3 т соняшнику і ріпаку за середньої витрати добрив 100 кг/га в фізичній вазі.

logo iaros 1

Євген ЦВІРКУН
Олександр ЧЕРНЕЦЬКИЙ

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.