30 березня: це цікаво знати


У народі
 30 березня називається днем «теплого Олекси». Особливо його відзначали колись бджолярі, рибалки та мисливці, бо вважалося, що з теплого Олекси вже починається справжнє тепло. Тому пасічники виставляли вулики для першого вильоту бджіл, рибалки йшли вранці на річку спостерігати за тим, як щука хвостом лід розіб’є, однак не ловили її, бо це вважалося великим гріхом. А мисливці від цього дня вже починали полювати на ведмедів та лисиць.

Зазвичай, теплого Олекси, вважався третім важливим днем березня після Явдохи і Сорока Святих, за яким визначали погоду. Тепла сонячна погода віщувала врожай хліба та багаті рої.

Великі струмки снігу, що розтанув, передвіщали мокре літо. У минулі часи казали: «Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить», «Зверху пече – знизу тече».

За церковним календарем 30 березня вшановують преподобного Олексія, чоловіка Божого; преподобного Макарія, чудотворця; мученика Марина.

Іменинниками 30 березня є:
Олександр, Олексій, Віктор, Ірина, Леонард, Ян.

30 березня народились:

1891 – Борис Романицький – визначний театральний режисер і актор. Народний артист СРСР. Співзасновник і художній керівник Театру ім. М. Заньковецької, спочатку мандрівного, а з 1931 р. – стаціонарного в Запоріжжі, з 1944 р. – у Львові. Лауреат Шевченківської премії.

1894 – Микола Барабашов – український астроном, дослідник Місяця і планет Сонячної системи. Іменем М. Барабашова названо малу планету та кратер на Марсі.

1898 – Олексій Коломійченко – український отоларинголог. Вперше в Україні застосував видалення сторонніх тіл з гортані, трахеї та бронхів без трахеотомії. Автор праць з проблем новоутворень вуха, горла і носа, отосклерозу тощо. Створив українську школу отоларингологів.

1913 – Олексій Івахненко – український учений у галузі інформатики, обчислювальної техніки, автоматичного керування, кібернетики і математичного моделювання. Академік НАН України.

Події 30 березня в Україні:

1922 – у Києві Лесь Курбас створив театр-студію «Березіль» (тепер Харківський український драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка). На початку своєї діяльності театр був узятий на повне утримання військовими, яким дуже подобалися вистави колективу. Так «Березіль» існував до 1925 року, поки не став одержувати дотацію від держави. До творчого об’єднання «Березіль», крім київського відділення, тоді вже входили філії в Одесі, Умані та Білій Церкві. З 1926 року театр був переведений до Харкова, а його місце зайняв теперішній театр української драми ім. І.Франка.
«Я вибираю березіль тому, що він буря, тому що він – бунт, з якого літо родиться.» (Лесь Курбас)

Чи знаєте ви, що:

У 1913 році 26-річний актор галицького театру «Руська бесіда» Лесь Курбас через нерозділене кохання до сценічної партнерші, славетної Катерини Рубчакової, стрілявся. Куля невеличкого калібру застрягла в нижній частині серця. Краківський хірург зробив усе можливе й неможливе, аби врятувати знайденого в калюжі крові актора, але кулю виймати не став. Так і прожив з нею Курбас усі залишені йому від Бога роки – у харківському «Березолі» до 1933 року, а далі – на Соловках.

«Рідна країна»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.