Чому не варто боятися кажанів? Закарпаття долучилося до проєкту «BAT4MAN»

Чому не варто боятися кажанів? Закарпаття долучилося до проєкту «BAT4MAN»

Вежі церков – ідеальне місце для поселення кажанів, облаштування гнізд сов та існування інших видів тварин.

У Європі це давно усвідомили, відтак учені спільно з екологічними активістами та прогресивними священниками ведуть методичну роботу з дослідження покрівель культових споруд та облаштування їх під потреби місцевої фауни.

Зокрема в 2007-му в Німеччині розпочали проєкт «Життєвий простір церковних веж: НАБУ (Це найбільша природоохоронна організація країни, заснована ще 1899-го. – Авт.) та парафії разом для більшої охорони видів». У його рамках храми, котрі долучилися, отримали відповідні сертифікати й таблички.

А нещодавно Інститут еколого-релігійних студій із Ужгорода, перейнявши досвід НАБУ, разом із зарубіжними партнерами започаткував проєкт «BAT4MAN: підвищення екологічної обізнаності місцевого населення шляхом спільного збереження кажанів у прикордонних районах Угорщини, Словаччини, Румунії та України». Для дослідження летючих мишей запросили відомого львівського орнітолога Андрія-Тараса Башту з Інституту екології Карпат НАНУ. Він працює над визначенням видів за наявністю посліду, візуальним обстеженням горищ і дзвіниць тощо. До нього долучилися керівник Інституту еколого-релігійних студій Олександр Бокотей, його колега Михайло Біланич, а на Берегівщині – орнітолог Леонід Покритюк та автор цієї замітки.

Вже обстежили близько 80 храмів у сорока населених пунктах Ужгородського, Виноградівського та Берегівського районів. На черзі – Іршавщина, Мукачівщина, Хустщина. Дослідження стосовно кажанів здійснюються влітку, адже саме тоді вони живуть тут, народжують і вирощують потомство. А глибокою осінню й аж до весняних теплих днів перебираються в підвали будівель, штольні й печери, аби не замерзнути.

Кажани – це ссавці, які здатні літати. Вони досить вразливі, тому внесені до Червоної книги. В основному мешкають у печерах, дуплах дерев, підвалах та на горищах. І, звичайно, у вежах церков. Вони використовують ехолокацію, тобто продукують ультразвуки й за допомогою відлуння від навколишніх предметів у темряві можуть оминати перешкоди та чудово орієнтуватися в просторі. Спілкуються нечутними для людського вуха сигналами, унікальними для кожного виду, а отже, їх можна визначити за допомогою ультразвукового детектора.

Процес розмноження кажанів розпочинається у жовтні, коли вони активно відгодовуються перед зимівлею. Самки спарюються з одним чи кількома самцями, а далі відбувається найцікавіше: сперма на весь холодний період консервується у їхніх статевих органах. З настанням тепла летючі миші прокидаються та залишають зимові домівки. Організм самок запускає механізми утворення яйцеклітини та її запліднення, росте й розвивається один, рідше два ембріони. На формування дитинчат необхідно 1-2 місяці. Народжуються вони у червні – сліпі та без шерсті, харчуються молоком матері. Тримаються на ній понад два тижні.

Враховуючи ці особливості кажанів та зростання рівня різних небезпек, дуже важливо берегти їх. Тому співробітники ІЕРС відзначають на карті храми, де є поодинокі особини, а де – багато. Так, у одній із реформатських церков знайшли досить рідкісний вид, а ще в кількох місцях виявили величезні колонії рукокрилих. Результати дослідження опублікують у наукових і популярних виданнях. Адже летючих мишей цілком несправедливо часом звинувачують у різних бідах або просто відчувають до них ірраціональний страх, базований на стереотипах та забобонах, а нині – ще й на байках про походження COVID-19 нібито від них. Відтак із метою просвітництва наступним етапом проєкту буде встановлення біля храмів Закарпаття інформаційних та попереджувальних таблиць, облаштування спеціяльних ящиків для проживання кажанів та занесення цих церков на туристичну карту. Наразі ж учені просять усіх не заподіювати цим тваринам шкоди. Якщо залетіла в будинок, варто залишити її в закритій кімнаті з відчиненим вікном та виключеним світлом – зазвичай вона сама вибереться. Якщо ні – можна акуратно перенести її надвір, вдягнувши міцні рукавиці або скориставшись шматком матерії (адже, захищаючись, може боляче вкусити). У рідкісних випадках, коли частина оселі, наприклад, балкон, стала місцем зимівлі колонії кажанів, не варто одразу виганяти їх на холод, бо можуть загинути, натомість зверніться по допомогу до фахівців.

Олег СУПРУНЕНКО,
за матеріалами Інституту еколого-релігійних студій

Джерело: https://transkarpatia.net/transcarpathia/different/130870-chomu-ne-varto-boiatisia-kazhanv-zakarpattia-doluchilosia-do-proiektu-bat4man.html

Опубліковано у News

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.